Відділ просторового розвитку та якості життя

Співробітники відділу:

	Бистряков Ігор Костянтинович, завідувач відділу, доктор економічних наук, професор, кандидат технічних наук, академік Академії будівництва України
	Коваленко Андрій Олексійович, головний науковий співробітник, доктор економічних наук, старший науковий співробітник, член-кореспондент НАН України
	Микитенко Вікторія Володимирівна, головний науковий співробітник, доктор економічних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України, Академік академії економічних наук України
	Клиновий Дмитро Віталійови, провідний науковий співробітник, кандидат економічних наук, доцент, старший науковий співробітник
	Тітаренко Галина Борисівна, старший науковий співробітник, доктор економічних наук, доцент
	Семенець Роман Юрійович, науковий співробітник, доктор філософії, голова Ради молодих вчених ІДПЯЖ НАН України
	Огородник Надія Пилипівна, молодший науковий співробітник, кандидат економічних наук
	Бирків Олена Дмитрівна, інженер І категорії

Основні напрями досліджень

Оновлення просторового розвитку України у повоєнному періоді:
теоретичні та методологічні засади візії просторового розвитку з позицій трансформації уявлень про «якість життя»; принципи, критерії, методи просторового розвитку територіальних утворень; фрактал та детермінанти полісуб’єктного управління просторовим розвитком; механізми реалізації концептів просторового реконструктивного розвитку територіальних утворень з урахуванням природно-ресурсної, соцієтальної та виробничої складових.

Диференційована модель забезпечення якості життя населення просторових утворень:
сучасні уявлення про категорію «якість життя»; пріоритетні напрями забезпечення якості життя населення у площині просторового розвитку; гармонізація економічних, соціальних і екологічних інтересів стейкхолдерів; принципи та шляхи переходу держави до просторового розвитку на засадах підтримки високих стандартів якості життя населення; інфраструктура забезпечення збалансованого просторового розвитку територіальних утворень.

Фінансово-економічні засади ефективного використання природно-ресурсних активів просторових утворень:
моделі та механізми просторового розвитку територіальних утворень з урахуванням фактору резильєнтності; наукові засади ефективного використання природно-ресурсних активів в умовах трансформацій господарських відносин; формати, механізми та інструменти фінансово-економічного забезпечення розвитку просторових утворень.

Форсайти в управлінні просторовим розвитком:
концептуальні засади проективного управління просторовим розвитком територіальних природно-господарських систем; форсайти та мастер-планування у європейський практиці управління просторовим розвитком; специфіка організації форсайт-проєктування та мастер-планування територіальних утворень в Україні; управління процесом взаємодії влади, бізнесу, суспільства в рамках концепту резилієнтного просторового розвитку.

Євроінтеграційні домінанти у рекострукції просторових природно-господарських систем:
положення та вимоги міжнародних угод та європейських директивних документів з проблем просторового розвитку, сталого господарювання, використання природно-ресурсних активів та забезпечення якості життя населення територіальних утворень.

Основні наукові результати діяльності

В рамках НДР «Природно-ресурсні активи реконструктивного просторового розвитку господарських систем у повоєнний період»:
розроблено теоретико-методологічні засади визначення природно-ресурсного активу як складової багатства та інструменту реконструктивного просторового розвитку територіального утворення;
сформульовано ключові теоретико-методологічні позиції просторового розвитку територіальних утворень для повоєнного періоду України, які на відміну від інших базуються на дослідницькому ланцюгу: простір → господарська система → конкурентоспроможність → природно-ресурсні активи → характеристики просторового розвитку;
запропоновано авторську інтерпретацію схеми взаємодії категорій дослідження просторового розвитку територій, включаючи «просторовий розвиток», «територіальний розвиток», «розвиток території», яка на відміну від інших відображає їх ієрархічне співвідношення з визначенням ключових функціональних ознак (системні зрушення різнорідних процесів → зміна структури використання території → зміна меж та локацій);
запропоновано системно-структурну класифікацію природно-ресурсних активів на основі комплексно-ієрархічної ідентифікації їх місця і ролі у природному багатстві, властивостей, обумовлених їх належністю до складу явищ природи, як природних об’єктів і сил природи з відповідними ознаками;
розкрито та охарактеризовано, за урахування домінант економічної генетики, місце і роль природно-ресурсних активів у формуванні оновлених господарських відносин за основними площинами сталого господарювання (економічній, інтернаціоналізації бізнесу, податковій, торговельній, технологічній, інфраструктурній, енергетичній, політичній, інноваційній, екологічній, безпековій, регуляторній, соціальній, геополітичній);
запропоновано структурну схему реконструкції просторового розвитку територіальних утворень з визначенням, на відміну від інших, структурних ознак процесів «просторового розвитку», «територіального розвитку», та «розвитку територій», а також сформульовано основні теоретико-методологічні положення реконструктивного типу просторового розвитку територіальних утворень для повоєнного періоду України;
систематизовано й розкрито сутнісні ознаки природно-ресурсного активу як капіталу природно-ресурсного походження, що виступає об’єктом власності, оцінки, обліку, управління, інвестування та господарської діяльності, володіє економічним потенціалом як благо і фактор якості життя; сформульовано, охарактеризовано та деталізовано системні ознаки, що притаманні активу, і які мають бути обов’язковими для природних ресурсів, щоб вони стали дієвими інструментами впливу;

В рамках НДР «Інституційні інструменти повоєнної розбудови резилієнтної економіки України»:
визначено передумови формування сучасної системи інституційного забезпечення резилієнтності за екологічною складовою;
запропоновано інструменти інституційного забезпечення стійкості резилієнтного природокористування в України;
представлено інтерпретацію європейських підходів до визначення контурів резилієнтного розвитку просторових утворень в Україні повоєнного періоду. На відміну від інших, акцентовано увагу на комплекс складових через фактори інституційного упорядкування імплементації сутнісних ознак резилієнтності, інституційного забезпечення процесу визначення загроз щодо відтворення природно-ресурсного потенціалу, які доцільно розглядати з позиції визначення характеру складання екологічної безпеки простору розвитку соціально-економічних систем, а також інституційного закріплення процесу параметризації сучасної системи управління резилієнтністю;
систематизовано опис методів полісуб’єктного управління резилієнтністю просторових утворень, особливою характеристикою яких є їх орієнтація на формування умов розвитку за рахунок диференційованих форм впливу на суб’єктів господарської діяльності, як індивідуальних так й колективних єдностей;
представлено візію оновленої моделі впровадження інституційного забезпечення резилієнтного розвитку в умовах повоєнної реконструкції України. Зокрема визначено концептуальне бачення вирішення проблеми скрізь осмислення методологічних аспектів впровадження інституційних механізмів, детермінації системи управління, формування матриці функціонально упорядкування системи управління з відповідною локалізацією по рівнях та типах резилієнтності.

В рамках НДР «Методологічні засади сталого господарювання»:
розроблено методологічні засади сталого господарювання у контексті визначення системи концептуальних напрямів впливу природно-господарської сфери на загальні трансформаційні процеси модернізації;
запропоновано принципову схему-концепт забезпечення національного сталого господарювання, що забезпечує реструктуризацію національного господарства в напрямі сталого розвитку і охоплює три ключових етапи: реорганізацію, рекомбінацію та ревіталізацію;
побудовано концептуальну просторову модель організації сталого господарювання, яка передбачає організацію взаємодії різнорідних просторово-господарських акторів за двома основними просторовими контурами (простір «великої» господарської системи та простір «малих» господарських систем);
сформовано мультирівневу систему інтегральних показників сталого господарювання, до складу якої включено: а) абсолютні значення параметрів; б) відносні інтегральні показники сталості; в) узагальнені інтегральні показники сталого господарювання;
розроблено адаптовану до сучасних умов дорожню карту з проведення процесу імплементації концепту сталого господарювання на засадах упорядкування управлінських дій у напряму охоплення динамічних багатошарових полісуб’єктних систем взаємодії ключових стейкхолдерів;
запропоновано інноваційну методологію сталого господарювання, яка орієнтує на пошук та обґрунтування комплексу підходів, методів, заходів, які забезпечують досягнення ефекту покращення життєдіяльності в рамках поліцентричного типу наративу
представлено загальний вигляд організації проактивного управління гомеостазом просторового утворення; розроблено методологічне підґрунтя дослідження гомеостатичних механізмів забезпечення стійкості господарських систем та ідентифіковано чотири види гомеостазу (еволюційний, структурний, резистентний, системний); сформульовано мультирівневіконститутивно-ключові методологічні позиції за наслідками проєктної реалізації в турбулентних умовах чотирьох етапів управління забезпеченням стійкості господарських систем за домінантами гомеостазу;
представлено структуру ключових детермінант формування моделі організації сталого господарювання постіндустріального типу. Зокрема розкрито сутності ознаки полісуб’єктного підходу формування просторових утворень з розвинутою соцієтальною компонентою;
обґрунтовано базові моделі поведінки множини суб’єктів господарської діяльності, репрезентованих у вигляді комбінованих концептуально-аналітичних модельних вирішень із урахуванням економіко-психологічних факторів: модель монетарно-підприємницької (інноваційної) поведінки; модель маркетингово-інвестиційної поведінки; модель адаптивно-каверної когнітивної поведінки, за тріадою принципів;
побудовано структурно-функціональну схему формалізації вибору однієї з трьох комбінованих базових моделей поведінки множини суб’єктів господарської діяльності, яку збудовано за трьома багатовимірними фазами: ідентифікація передумов вибору; опис вихідних модельних рішень та визначення цільових функцій; реалізація замкненого циклу вибору базової моделі поведінки;
запропоновано принципову схему-концепт забезпечення національного сталого господарювання, що забезпечує реструктуризацію національного господарства в напрямі сталого розвитку і охоплює три ключових етапи: реорганізацію, рекомбінацію та ревіталізацію;
побудовано концептуальну просторову модель організації сталого господарювання, яка передбачає організацію взаємодії різнорідних просторово-господарських акторів за двома основними просторовими контурами (простір «великої» господарської системи та простір «малих» господарських систем);
запропоновано принципову схему траєкторії імплементації національного концепту сталого господарювання з визначенням циклу сталого господарювання, із диференціацією на періоди «підтримки», «забезпечення» та окресленням особливого стану системи під назвою «плато».
побудовано моделі послідовності реалізації управлінських дій, які входять до складу тріади просторових механізмів забезпечення траєкторії сталого господарювання, в межах відповідного циклу за періодами «підтримки» з соцієтальною домінантою та «забезпечення» з екологічною домінантою й обґрунтованого алгоритму переходу України до сталого господарювання за виконанням «підготовчої» і «реалізуючої» функцій в рамках етапів реорганізації, рекомбінації та ревіталізації;
запропоновано комплексний підхід до просторової організації реконструктивного розвитку, який забезпечує поетапну реконструкцію всіх видів інфраструктури на різних рівнях просторового фракталу з урахуванням реалій воєнного та повоєнного періодів;
сформульовано сутність концепту сталих фінансів як фінансової системи, яка стабільно функціонує за допомогою інструментарію фінансоміки, є стійкою за рахунок прив’язки до реальної економіки і обслуговує запити сталого розвитку через сталі інвестування, банкінг, фінансовий ринок та страхову систему й формування фондів фінансування сталого розвитку тощо з урахуванням екологічного, соціального та управлінського критеріїв (ESG);
визначено поняття глокалізації сталих фінансів як тенденції формування сталих фінансових систем на міждержавному, національному та нижчих територіальних рівнях просторового фракталу. Запропоновано просторову модель глокалізації фінансової системи України, яка забезпечуватиме її вбудовування у фінансову систему ЄС на принципах сталості шляхом формування метапростору сталого господарювання та відповідну схему просторової організації сталої фінансової системи;
ідентифіковано ключові фактори забезпечення сталості критичної інфраструктури, включаючи: забезпечення захисту критичної інфраструктури; створення просторової системи інформаційної підтримки її сталого функціонування; формування національної інтегрованої системи полісуб’єктного управління критичною інфраструктурою тощо.

В рамках НДР «Формування просторової системи управління природно-ресурсними активами»:
визначено стратегічні напрями ефективного використання природно-ресурсних активів в умовах трансформації системи управління в Україні. Надано пропозиції щодо підвищення рівня ефективності використання природно-господарських ресурсів на території за рахунок вдосконалення просторової системи управлянні природно-ресурсними активами із забезпеченням консенсусу між бізнес-структурами, державною та місцевою владою під громадським контролем;
розроблено концепт просторового управління природно-ресурсними активами за рахунок організації просторових природно-господарських утворень, спрямованих на забезпечення стратегічного системно-інтегрованого управління використанням природно-ресурсного потенціалу України, а також визначення концептуальних напрямів впливу на процеси модернізації природно-господарської сфери, спрямованої на перенесення центру ваги на управлінські інновації;
надано пропозиції щодо формування багатоукладних системи господарювання на засадах розвитку неоіндустріальної економіки та забезпечення сталого розвитку економіки країни за умов досягнення фінансово-економічної стабільності, розвинутих рентних відносин та виробництва конкурентоспроможної продукції;
сформульовано: а базові наукові положення щодо формування просторової системи управління природно-ресурсними активами, що базуються на авторській концепції стратегічного системно-інтегрованого управління використанням природно-ресурсного потенціалу; б базові структурні ознаки євроінтегративного вектору запровадження механізму просторового управління природно-ресурсними активами в господарську систему при переформатуванні регіональної карти держави за обмеженою кількістю територіальних природно-господарських округів; втріаду ціннісно-орієнтованих домінант формування та розвитку п’ятивимірної просторової системи управління природно-ресурсними активами, розкритих за площинами її багатокомпонентних здатностей, згрупованих за властивостями управління природно-господарським простором із урахуванням вагомості впливу різноспрямованих факторів на організацію природно-господарських утворень
побудовано: а просторову модель структури національної соціально-економічної системи, формування якої убезпечено графічною візуалізацією економічного мета простору України за форматом чотирьох вимірної архітектури стратегічного потенціалу національної економіки; бструктуру пакету цільового платформного програмного забезпечення «MainStreaM. Pro Platform Software v.1.1», до якого включено чотири базові блоки із визначеним складом функціональних модулів: а загальний і специфічний із економіко-статистичного та економіко-технологічного моделювання б специфічний комплексний функціональний блок-симулятор в головний функціональний блок – візуалізатор результативності просторового управління
розроблено: а організаційно-логічну схему взаємозалежності та взаємодії чотирьох конститутивно-ключових просторів (матеріальний, соцієтальний, факторний та інституціональний) системи просторового управління природно-ресурсними активами; бкласифікацію території держави з позицій поєднання цільових функціоналів інтегрального просторового управління територіальними природно-ресурсними активами, що базується на розмежуванні мета простору держави за домінантою функціонування і цілеспрямованого розвитку двох класів територіальних утворень – бінарної та масштабної інваріантної спрямованості для: бінарної– визначено три підкласи  масштабної інваріантної – чотиривзамкнутий цикл формування механізму варіативного інтегрального просторового управління природно-ресурсними активами параболоїдного формату та семи його структурно-ступеневих елементів, до якого включено методи: аналізу та синтезу положень системного, ситуаційного і синергетичного підходів постановки оптимізаційної задачі з визначення складових механізму розробки варіантів розв’язання оптимізаційної задачі за універсальною матрицею інтегрального простору інтерпретації положень ситуаційного підходу за трьома рівнями аналізу результативності форм та функцій варіативного інтегрального механізму дослідно-експериментальної перевірки на адекватність модельних рішень і прикладного інструментарію узагальненого аналізу імовірної ефективності його застосування
формалізовано: а архітектурні компоненти та побудовано структурну схему впорядкування просторового розвитку національної соціально-економічної системи та подальшої її трансформації, виконаної за наслідками ідентифікації та локалізації в управлінському просторі територіального утворення відповідного рангу та створення високого комунікативного рівня інформаційної, виробничої, соціальної та інституціональної інфраструктури бізнес-екосистеми території; бблок-схему та стадії алгоритму забезпечення стратегічного управління розвитком бізнес-екосистем, що включає: оцінку її природно-ресурсного потенціалу; визначення ключових компетенцій та ринкове позиціонування; організацію локомотивних галузей і виробництв; створення драйверів; формування точок росту; перерозподіл інвестиційних потоків та внутрішнє збалансування; створення системи сталих фінансів і забезпечення сталості територіального утворення; вструктуру економічного мета простору України за форматом чотирьохмірної архітектури її стратегічного потенціалу, що уможливило побудову універсальної матриці інтегрального п’яти вимірного простору управління природно-ресурсними активами за трьома етапами імплементації просторової моделі
проведено ідентифікацію й розмежування потенційно-факторних детермінант організації просторових природно-господарських утворень за шістьма конститутивно-ключовими мета просторами з формалізацію взаємозв’язків згрупованих за трьома рівнями впливу.

В рамках НДР «Публічно–приватні форми забезпечення сталого просторового розвитку України»:
визначено концептуальні засади економіко-платформного підходу до забезпечення сталого просторового розвитку бізнес-екосистемних утворень на основі ППП як запровадження в господарському просторі інноваційної системи відносин між бізнес-структурами як користувачами і публічним сектором в якості розпорядника природних активів за допомогою сучасних електронних платформ взаємодії державної і місцевої влади, бізнесу та громадян з широким використанням можливостей та інструментів публічно-приватного партнерства у форматах як контрактного співробітництва, так і спільного підприємництва для організації ефективної бізнес-діяльності з урахуванням регіональної та галузевої специфіки господарювання ;
запропоновано концепт євроінтегративного механізму публічно-приватного управління природно-ресурсними активами як організацію платформних форматів інтеграції природних ресурсів в господарський обіг з формуванням у децентралізованій системі управління територіями за рахунок інструментів ППП, структурного управління, консолідованого проектного фінансування і сек’юритизації природних ресурсів дієвого корпоративного середовища сталого розвитку, за рахунок чого на принципових засадах платформної економіки вибудовується системний ланцюг капіталізації природних активів на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях і створюватиметься фінансове підґрунтя для забезпечення сталого просторового розвитку;
розкрито змістовні ознаки дорожньої карти імплементації інноваційних форм публічно-приватного партнерства у систему управління сталим просторовим розвитком держави; визначено базові інституції та інститути просторової системи управління природними ресурсами територіальної бізнес-екосистеми;
визначено базові інституції та інститути просторової системи управління природними ресурсами територіальної бізнес-екосистеми, включаючи інтегративну корпоративну структуру управління сталим розвитком, запропоновано механізм інституціонального забезпечення публічно-приватних форм управління сталим просторовим розвитком, який несе в собі чотири ключові підсистеми – цільову, функціональну, забезпечення та публічно-приватних відносин, включаючи базові системоутворюючі регулятори, що забезпечуватимуть зворотній зв’язок між стратегічними і оперативними управлінськими рішеннями щодо об’єктів публічно-приватного партнерства та результатами управління сталим просторовим розвитком; раціоналізацію освоєння природно-ресурсного активу шляхом поглиблення розвитку публічно-приватних форм організації взаємодії та підвищення результативності управління з використанням об’єктного, цільового, програмного та системного підходів.
розроблено та побудовано концептуальну модель реалізації комунікативного простору сталого розвитку України, результативність дії якої убезпечена запровадженням у практику управління відповідного типу системи моніторингу, опрацювання останньої виконано завикористання методологічних засад платформної просторової інтерпретації базових її елементів;
обгрунтовано та визначено масштаби узагальнених одноразових витрат на розробку і запровадження у практику господарювання й державного та регіонального управління (в ресурсних обмеженнях) сучасної системи моніторингу управління сталим просторовим розвитком України, їх розкрито за трьома визначальними компонентами процесів формування і запровадження у реальних умовах побудованої системи моніторингу. Зокрема, на: розроблення та техніко-економічну підготовку до запуску системи моніторингу; запуск системи моніторингу, розробку і апробацію засобів ідентифікації вимірів результативності управління; опрацювання системно-універсальних компонент моніторингу управління сталим просторовим розвитком;
запропоновано загальний євроінтеграційний концепт управління сталим просторовим розвитком України як створення системи, що забезпечуватиме на основі децентралізованого, відповідально-сталого управління природними ресурсами за участю місцевих громад через різноманітні механізми ППП високоефективну їх інтеграцію до господарського обігу як активів, організацію виробничої діяльності, отримання високих доходів від природокористування та їх ефективний розподіл їх в інтересах усіх учасників господарського процесу.

В рамках НДР «Формування системи механізмів управління природними ресурсами в умовах євроінтеграційних процесів»:
визначено форми та засоби трансформації структури управління природними ресурсами в умовах євроінтеграції з урахуванням принципів, передбачених вихідними положеннями Угоди про асоціацію України з країнами- членами ЄС ;
розроблено структурно-логічну схему спірального циклу формування нової генерації системи нарощення й освоєння природо-ресурсного потенціалу регіонів, з формалізацією дієвих процедур забезпечення результативності природокористування, на засадах реалізації сучасних напрямів, пріоритетів і темпів забезпечення ефективності функціонування української економіки;
розроблено структуру фінансово-економічного механізму децентралізованого управління природними активами в рамках євроінтеграційних процесів, а також запропоновано інновативну схему диференціації природно-економічного простору держави;
запропоновано поетапний алгоритм впровадження інноваційного фінансово-економічного механізму децентралізованого управління природними ресурсами в євроінтеграційних умовах, що включає субсидіарні, фіскальні податкові та концесійні механізми державно-приватного партнерства, квазіподаткові інструменти а також державно-приватне партнерство у створенні проектних компаній зі спеціальними правами запозичення, парафіскальні платежі та дівестиційні інструменти, якими розширюються права громад у використанні природних активів тощо;
визначено напрями трансформації діючої структури управління природними ресурсами територіальних громад в умовах євроінтеграційних процесів, які забезпечуватимуть формування на основі місцевих природно-ресурсних комплексів повноцінних природних активів через ідентифікацію прав власності на природні об’єкти; капіталізацію природних ресурсів як активів; удосконалення методик нарахування рентних платежів, тощо.

В рамках НДР «Економічна оцінка природного багатства України»:
розроблено методологію та методику комплексної оцінки природного багатства на основі урахування екосистемного фактору формування природного капіталу, включаючи методику оцінки екосистемного ресурсу через коефіцієнт емерджентності, на який коригується в сторону збільшення агрегована вартість складових природного багатства;
розроблені теоретико-методологічні підходи до удосконалення методу дисконтування грошових потоків, який використовується для визначення вартісної оцінки мінерально-сировинних ресурсів. Розроблений методологічний підхід визначення коефіцієнту поправки норми дисконту, що враховує цінність грошей у часі;
здійснено агреговану вартісну оцінку складових природного багатства України та її регіонів, включаючи водні, земельні, лісові та мінерально-сировинні ресурси;
проведено комплексну оцінку природного багатства України на основі агрегованих вартісних оцінок природних ресурсів у територіально-поресурсному розрізі, з визначенням вартості складових природного капіталу України та її регіонів, включаючи екосистемну складову природного багатства;
здійснено оцінку ефективності використання природного багатства України в територіально-поресурсному вимірі з розробкою напрямів впровадження оцінок природного капіталу в національне господарство, включаючи розроблене на рівні аванпроекту природно-економічне районування України.

В рамках НДР «Формування фінансово-економічного механізму управління територіальними природно-господарськими комплексами»:
визначено напрями трансформації територіальних природно-господарських комплексів. Встановлено, що концепція трансформації територіальної організації природокористування та формування територіальних природно-господарських комплексів повинна бути спрямована на оптимізацію розміщення продуктивних сил на території з метою підвищення ефективності використання просторового та ресурсного потенціалу;
розроблено теоретико-методологічні засади типізації територіальних природно-господарських комплексів у сучасних умовах господарювання з позицій сучасних теорій бізнесу. Інноваційними є запропоновані принципові засади нової бізнес-конкуренції, які є зорієнтованими на забезпечення в загальному випадку сталості системи бізнесу як однієї з цільових функцій конкурентного середовища. При цьому по-новому осмислюється така категорія, як спеціалізація, яка набуває ознак компетентного використання усіх унікальних переваг територіальної природно-господарської системи для формування унікальних, а звідси – гарантовано конкурентоспроможних ключових виробництв регіону;
запропоновано модель структурно-проектного управління сталим розвитком територіальних природно-господарських комплексів кластерами на основі підходів “синьої” та “зеленої” економіки, а також сучасних принципів забезпечення ефективності та конкурентоспроможності бізнесу, проектного фінансування та управління;
запропоновано перспективні форми організації територіальних природно-господарських комплексів на засадах використання бізнес принципів управління просторово-галузевого природокористування;
запропоновано концептуальну схему формування фінансово-економічного механізму проектного управління територіальним природно-господарським комплексом на основні механізмів публічно-приватного партнерства, проектного управління, консолідованого фінансування та сталого страхування проектів сталого розвитку, адаптованих до різних рівнів просторового управління – муніципального, регіонального та загальнодержавного;

В рамках НДР «Формування каскадних форм організації виробничо-господарської взаємодії регіональних соціально-економічних систем в Україні»:
обґрунтовано домінанти системи стратегічного управління забезпеченням результативності функціонування десяти каскадних форм організації виробничо-господарської взаємодії регіональних соціально-економічних систем
розроблено й обґрунтовано сучасну теоретико-методологічну основу формування системи управління розвитком стратегічного потенціалу промисловості в межах каскадного формату організації виробничо-господарської взаємодії в Україні;
обґрунтовано та доведено адекватність опрацьованої послідовності виконання процедур щодо оцінювання масштабів стратегічного потенціалу каскадів регіональних соціально-економічних систем;
визначено вихідні положення використання у прикладному інструментарії апарату аналогового та імітаційного моделювання, рекомендованого для об’єктивізації простору інваріантних властивостей каскадів регіональних соціально-економічних систем.

В рамках НДР «Формування системи оцінювання потенціалу сталого розвитку України»:
побудовано замкнений цикл використання процедур в контексті сформування і забезпечення органічності запровадження і використання оригінальної системи оцінювання потенціалу сталого розвитку України;
сформовано й обґрунтовано п’ятирівневу систему показників-індикаторів, визначено їхню сутність та прийнятність для застосування у комплексному макроекономічному обстеженні потенційно-факторних детермінант сталого розвитку, за комплексами довершених модельних рішень і функціональних залежностей із урахуванням оптимальної для України структури і складу потенціалу сталого розвитку, розроблено методи розрахунку кожного показника, встановлено їхні порогові значення для побудови об’єктивної системи оцінювання масштабів розвиненості потенціалу сталого розвитку України;
розроблено методичні підходи до оцінювання масштабів розвиненості потенціалу сталого розвитку, що базується на обчисленнях, за якими встановлено обсяги семи елементарних потенціалів зі складу стратегічного потенціалу України, розрахованих за використання оригінального комплексу модельних рішень структурного типу (вигляду ПЕ3СІ2- структура), формалізованого при інкорпорації до його архітектури моделей ідентифікації масштабів розвиненості обмеженої кількості найвагоміших для генерування ознак до сталого розвитку потенційно-факторних ознак: промислового, енергетичного, енергоефективності, економічної безпеки, структурних змін, інноваційного та інформаційного.

В рамках НДР «Економіко-організаційне забезпечення капіталізації природних ресурсів»:
розроблено методологічні засади фінансово-економічного забезпечення раціонального природокористування в Україні, з визначенням відповідного супроводження щодо: специфікації прав власності та створення обмежень і захисних механізмів, орієнтованих на запобігання переходу всіх прав власності на стратегічно важливі активи у власність нерезидентів; напрямів модернізації законодавства у сфері застави, сек‘юритизації, що сворює можливості капіталізації активів шляхом їх перетворення в біржовий товар, а також випуску забезпечених цінних паперів; забезпечення ліквідності ринку, на засадах створення інфраструктури ринку і механізмів забезпечення ліквідності (біржі, маркет-мейкери, і т. д.); забезпечення економічних агентів ресурсами на базі емісії грошей та їх еквівалентів під створену в ході капіталізації вартість; гарантії проходження ресурсів через інфраструктуру за рахунок застосовування обов‘язкового використання інфраструктури державними компаніями;
визначено пріоритетні напрями модернізації системи управління природними ресурсами у фінансовому просторі включаючи впровадження: інвестиційно-проектних підходів до управління природними ресурсами як керованим процесом із заданими результатами і критеріями ефективності; публічно-приватного партнерства у сфері природокористування з упорядкуванням об’єктів власності, використання яких пов’язане з вирішенням відповідних завдань; розвинутої інфраструктури, що сприяє реалізації концепту ефективного використання національного природного багатства країни в рамках формування сучасних природно-господарських комплексів, орієнтованих на отримання додаткових вартостей природно-ресурсного походження; проектних компанії відповідної сек’юретизованої корпоративної фінансової ланки проектного управління, за типом корпоративних чи пайових інститутів спільного інвестування, із залученням державних, регіональних і місцевих владних структур, бізнес-корпорацій, територіальних громад й органів місцевого самоврядування; модель розбудови територіальних муніципальних утворень на засадах гармонізованої взаємодії суб’єктів господарювання, корпоративної системи управління природокористуванням, де головним визначається природно-господарський комплекс, що перебуває у зоні інтересів та впливу територіальної громади;
надано пропозиції щодо інституціоналізації процесу капіталізації природних ресурсів у фінансовому просторі, зокрема запропоновано: з позицій концептуального бачення інституціонального середовища капіталізації природних ресурсів в Україні у якості найбільш привабливого формату фінансових інститутів, які об’єктивують інституціональне середовище, визначити інститути спільного інвестування; забезпечити оформлення прав власності на природні ресурси із відповідною специфікацією, з метою підвищення ролі активів в системі глобальних обмінів, а також підвищення рівня їх мобільності та віддачи в системі глобальних обмінів; сформувати нову «укладку активів на території», з позицій побудови диверсіфікованих матриць капіталізації, пулів активів та інвестиційного середовища у цілому; нормативно закріпити поняття територіальний природо-ресурсний актив, як такої сукупності ресурсів, котрі розміщені на певній території, здатні генерувати дохід та дозволяють досягти очікуваного ефекту при їх використанні; інституційні рамки, що забезпечують ефективний перерозподіл ресурсів від неефективних користувачів до більш ефективних із забезпеченням стимулів для неформальної економічної діяльності; напрями інституціонального забезпечення принципу відповідального інвестування; пропозиції щодо інституціонального забезпечення процедури згоди між найкрупнішими фінансовими та інвестиційними інституціями держави стосовно розподілу капіталу серед тих компаній та учасників ринку, які працюють на сталій основі;
запропоновано механізми та інструменти капіталізації природних ресурсів на засадах визначення категорії «територіальний капітал» як вартості активів, що знаходяться на даній території, здатних приносити дохід, у тому числі природних ресурсів, що функціонують як джерело доходів. Зокрема визначено напрями використання фінансових інструментів управління природними ресурсами у контексті посилення впливу на процеси розробки, прийняття і реалізації рішень щодо використання природних ресурсів, включаючи методи регулювання територіального фінансового простору; регулювання зовнішніх виходів і зв’язків з іншими системами, фінансові важелі, інформаційне забезпечення, тощо.

В рамках НДР «Комплексна економічна оцінка природних ресурсів»:
визначено з позицій системних аспектів використання комплексної економічної оцінки природного капіталу базові підходи до включення такої оцінки в системно-логістичний ланцюг природокористування відповідно ідеологемі і завданням сталого розвитку національного господарства через створення гнучкої системи управління природними ресурсами;
запропоновано в системі комплексної оцінки природних ресурсів враховувати емерджментну екосистемність природного капіталу, фактори формування природно-ресурсної та похідних від неї видів ренти, інституціональні та організаційні аспекти розбудови муніципальної системи управління природокористуванням та удосконалення відповідних відносин власності кластерно-корпоративного підходу та принципів державно-приватного партнерства, фактор та системні наслідки капіталізації природних активів в ланцюгах природокористування з використанням резидентних структур для трансформації природних активів у інші форми мобільного капіталу засобами фінансоміки.

В рамках НДР «Управління природними ресурсами: просторові аспекти»:
запропоновано стратегічну модель управління природокористуванням в ринкових умовах господарювання в рамках просторового соціально-економічного розвитку, що базується на корпоративній системі управління за участю бізнес-структур, територіальної громади, органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
удосконалено наукові положення щодо модернізації системи управління природними ресурсами в частині розбудови просторової-орієнтованої інноваційної корпоративної економіки на принципах екологічного менеджменту, «зеленої» та «синьої» економіки.

В рамках НДР «Інституціоналізація відносин суб’єктів використання природних ресурсів в Україні»:
визначено тенденції щодо створення умов самовідтворення природних ресурсів. Отримали подальший розвиток базові положення національної концепції сталого розвитку у контексті розкриття принципів “зеленої” та “синьої” економіки в частині оцінки природних ресурсів як джерела вартостей, а також забезпечення умов для підвищення капіталізації ресурсів та справедливого розподілу доходної частини від їх використання, з визначенням фінансової складової раціонального природокористування, зокрема через сек‘юритизацію базових природних активів;
розкрито теоретико-методологічні засади корпоративного управління природокористуванням в Україні з врахуванням ресурсної специфіки. Набули подальшого розвитку напрями щодо корпоратизації управління природними ресурсами в рамках упорядкування принципів взаємодії влади бізнесу та громади певних територій;
визначено пріоритетні напрями інституціоналізації природоресурсних відносин;
запропоновано інноваційну кластерно-корпоративну форму господарювання щодо використання природних ресурсів, що є найбільш адекватною українським інституційним умовам в частині ефективності господарювання і здатну ефективно поєднати принципи “зеленої” та “синьої” економіки в єдиному інституціональному середовищі природокористування з територіальною диференціацією простору України;
обґрунтовано методологічні засади комплексної оцінки природних ресурсів. Уперше запропоновано комплексну оцінку природних ресурсів проводити з позиції врахування фактору капіталізації, як ступені залучення їх в ринковий процес в якості джерела прибутку на засадах використання відповідних організаційних, фінансових та інших механізмів;
визначено напрями капіталізації природних ресурсів. Встановлено пріоритетні фактори капіталізації: кількісні параметри природного ресурсу та його якісні ознаки, як джерела капіталу; наявність технічних можливостей для використання та експлуатаційні витрати виробництва; інституціональні характеристики, включаючи належність до певної форми власності, можливість зміни форми власності, або ж форми управління; ринкова капіталізація компанії – власника; регіон розташування та наявність територіальних преференцій; якість фіскальної політики держави щодо ресурсокористування; наявність сукупності можливостей, включаючи інституціональні, інфраструктурні, для фінансизації та сек’юритизації природних ресурсу тощо.

Ключові наукові праці та публікації

Bystrakov, I. Structural Evaluation of the Natural Wealth of Ukraine and the Regions / Khvesyk, M., Bystrakov, I., Ilina, M. In: Arsenyeva, O., Romanova, T., Sukhonos, M., Biletskyi, I., Tsegelnyk, Y. (eds) Smart Technologies in Urban Engineering. STUE 2023. Lecture Notes in Networks and Systems, vol 808. Springer, Cham. https://doi.org/10.1007/978-3-031-46877-3_16 (pp 177–188)
Бистряков І.К., Клиновий Д.В., Коржунова Н.В. Природноресурсні активи як фактор забезпечення якості життя населення територіальних утворень. Економіка України. 2024. № 07 (752). С. 49-69. https://doi.org/10.15407/econo myukr.2024.07.049 Журнал зареєстрований у міжнародних наукометричних базах: Наукова періодика України (Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського), Google Scholar, Open Academiс Journal Index, ERIH PLUS).
Методологічні засади сталого господарювання / Бистряков І.К., Микитенко В.В., Коржунова Н.В., Клиновий Д.В. [за заг. ред. акад. НААН України, д.е.н., проф., заслуженого діяча науки і техніки України М. А. Хвесика]. Київ: Державна установа «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України, 2023. 345 с.
Формування просторової системи управління природно-ресурсними активами/ Бистряков І.К., Микитенко В.В., Коржунова Н.В., Клиновий Д.В.: [монографія] / [за заг. ред. акад. НААН України, д.е.н., проф. М. А. Хвесика]. – Київ: ДУ ІЕПСР НАН України, 2020. 464 с.
Бистряков І.К., Клиновий Д.В., Коржунова Н.В. Форсайт-підхід до організації та фінансування сталого господарювання // Економіка України. 2022. № 4. С. 03 – 27.
Детермінанти сталого господарювання / Бистряков І.К., Микитенко В.В., Коржунова Н.В., Клиновий Д.В. [за заг. ред. акад. НААН України, д.е.н., проф., заслуженого діяча науки і техніки України М. А. Хвесика]. /Державна установа «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України»/. К.: ДУ ІЕПСР НАН України, 2022. 96 с.
Бистряков І.К., Клиновий Д.В. Принципові підходи до забезпечення господарського гомеостазу з позицій сталих фінансів // «Економіка природокористування і сталий розвиток». 2021. №9 (28). С. 34-42. (Журнал зареєстрований у міжнародних наукометричних базах RePEc (Research Papers in Economics), Google Scholar )
Концепт сталого господарювання: загальні положення / Бистряков І.К., Микитенко В.В., Коржунова Н.В., Клиновий Д.В [за заг. ред. акад. НААН України, д.е.н., проф., заслуженого діяча науки і техніки України М. А. Хвесика]. К.: Державна установа «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України», 2021. 72 с.
Бистряков, І. К. Забезпечення стійкості господарських систем на основі домінант гомеостазу / В. В. Микитенко, І. К. Бистряков// Наука та наукознавство: Міжнародний науковий журнал. – Державна установа «Інститут досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України» (ДУ ІДНТПІН ім. Г. М. Доброва НАН України). – Київ: ДУ ІДНТПІН ім. Г.М. Доброва НАН України, 2021. – № 2 (112) – С. 29 – 41. https://doi.org/10.15407/sofs2021.02.029.
Природно-ресурсний потенціал України: забезпечення добробуту та екологічної безпеки населення: [монографія] / за заг. ред. акад. НААН України, д.е.н., проф. М.А. Хвесика. – К. : ДУ ІЕПСР НАН України, 2021. – 148 с.
Бистряков І.К., Публічно-приватне партнерство в забезпеченні сталого просторового розвитку /Хвесик М.А., Бистряков І.К., Клиновий Д.В.// “Економіка України”. – 2020. – № 1. – С. 3 – 23. (Журнал зареєстрований у міжнародних наукометричних базах Index Copernicus (IC), Google Scholar, Open Academia Journal Index) За НДР “Публічно-приватні форми забезпечення сталого просторового розвитку України”.